Росія планує захищати нафтопереробні заводи від безпілотників за допомогою загороджувальних аеростатів, тросів і кевларових шнурів. Концепція нагадує системи повітряних загороджень часів Першої світової війни. Наскільки ефективним може бути таке рішення проти сучасних ударних БПЛА та які його слабкі місця?
Російський ОПК шукає нові способи захисту нафтопереробних заводів від атак безпілотників. Одним із запропонованих варіантів стали загороджувальні аеростати, між якими планують натягувати троси та спеціальні кевларові шнури. За задумом, така конструкція повинна створити фізичну перешкоду на шляху БПЛА та ускладнити їхнє наближення до критично важливих об'єктів.
Ідея виглядає майже як повернення до епохи, коли повітряні загородження були одним із доступних способів боротьби з авіацією. Проте сучасні безпілотники значно відрізняються від літаків початку XX століття, тому ефективність такої системи залежатиме від її конструкції, щільності загородження та можливостей конкретних дронів.
Технологія повітряних загороджень
Принцип роботи загороджувальних аеростатів простий. Балони утримують троси або сітчасті елементи на певній висоті, створюючи зону, яку повітряний апарат має перетнути. У разі зіткнення безпілотник може втратити керованість або пошкодити конструкцію.
Особливу увагу привертає використання кевларових шнурів. Кевлар відомий високою міцністю та малою масою, тому його застосування дозволяє створювати легші загородження порівняно з традиційними металевими елементами. Водночас сама наявність троса ще не гарантує перехоплення дрона.
Захист НПЗ від сучасних дронів
Головною проблемою для такої системи є різноманітність сучасних БПЛА. Дрони можуть летіти на різних висотах, змінювати маршрут, обходити перешкоди та використовувати різні системи навігації. Крім того, для удару по НПЗ оператору або автономній системі не обов'язково прямувати до найбільш захищеної ділянки.
Саме тому загороджувальні аеростати навряд чи можуть стати самостійним засобом протиповітряної оборони. Їх логічніше розглядати як додатковий фізичний бар'єр, який може працювати разом із радарами, засобами РЕБ, мобільними вогневими групами та перехоплювачами.
Водночас масштабування загородження навколо великого НПЗ може бути складним. Необхідно враховувати погодні умови, навантаження на аеростати, висоту конструкцій, роботу авіації та безпеку самого підприємства. Будь-яке пошкодження окремого елемента може створити ділянку для проходу БПЛА.
Повернення до повітряних загороджень показує, наскільки складним стало завдання захисту російської нафтової інфраструктури від дронів. Якщо сучасні системи ППО та РЕБ не гарантують повного захисту, військові та цивільні об'єкти намагаються додатково прикривати фізичними бар'єрами.
